Цьогорічні виступи українських легкоатлетів вразили не лише Європу, а й увесь світ. Варто тільки пригадати бронзу Чемпіонату Світу та Чемпіонату Європи Андрія Проценка срібло Чеміпонату Світу, золото на Мультиспортивному чемпіонаті Європи-2022 та Діамантової ліги Ярослави Магучіх. Відкриттям у дорослій категорії став кропивничанин, вихованець ОСДЮШОР-2 Олег Дорощук, який цього року вперше став учасником в дорослому Чемпіонаті Світу в Америці і став одним з фаворитів чемпіонату Європи в Мюнхені, посівши четверте місце.
Протягом сезону молодий легкоатлет виступив в 11 комерційних турнірах Європи і завоював на них 9 медалей. Під час командного чемпіонату Естонії йому вдалося перемогти теж, але його виступ був поза змаганнями, оскільки він – іноземець. Подробицями щодо легкоатлетичного сезону, що вже став минулим – у інтерв’ю для ФЛАКО розповіли Олег Дорощук та тренер –викладач Кропивницької ОСДЮШОР-2 Геннадій Здітовецький.
– Який за рахунком сезон у вашій кар’єрі як тренера та у якості спортсмена?
– Я працюю тренером понад 40 років. У ОСДЮСШОР – 2 з 1981 року. Після армії я почав працювати тут, і не змінював місця роботи. Тоді була школа олімпійського резерву «Надія», потім ми переходили, то в «Авангард», то в «Спартак». А конкретно в цьому залі сучасної ОСДЮСШОР – 2 я працюю з 1991 року. Якщо порахувати, то сезонів, які я пройшов у якості тренера – більше 40 -, розповідає Геннадій Здітовецький.
– Якщо говорити про міжнародні старти, то я в них виступаю з 2018 року. Наразі для мене минув восьмий легкоатлетичний сезон, – зазначає Олег Дорощук.
– Наскільки воєнний стан ускладнив спортивні процеси для легкоатлетів та тренерів?
– З початку війни у нас скасували усі змагання. 24-26 лютого ми повинні були знаходитися у Сумах на чемпіонаті України серед дорослих. Ми вже збиралися туди їхати 24 лютого двома автомобілями, але 23 лютого нам повідомили, що змагань не буде. Через війну в Україні не проводилися змагання, а діти, як дорослі, так і молодші були просто шоковані від новин про війну і до тренувань ніхто не долучався. Пройшло 7-8 днів, мені почали телефонувати спортсмени дорослої категорії і просити про можливість тренування, адже це відволікло б їх від напруги. Дорослі почали тренуватися, а вже через місяць тренування розпочали і молодші вихованці. Звичайно, тренувальний та змагальний процес постраждали, – пояснює Геннадій Здітовецький.
Для Олега Дорощука тренувальний процес остаточно перейшов у змагальний у травні.
– Олег – в основному складі штатної збірної України з легкої атлетики. Керівництво Федерації легкої атлетики України та Мінмолодьспорту були зацікавлені в тому, щоб наші спортсмени, попри війну , представляли нашу державу за кордоном на змаганнях. Нам запропонували навчально-тренувальні збори у Німеччини. У Олега є менеджер, який допомагає йому виїжджати на змагання. Олег почав виступати на турнірах вже з кінця травня і завершив сезон на початку вересня. Він виступив у значній кількості змагань, це дозволило йому підтримати спортивну форму. А його виступи на чемпіонаті світу в Америці та чемпіонаті Європи я вважаю досить успішними.
– Війна стала випробуванням для спортсменів. Я думаю, те, що відбувається зараз в Україні, дуже вплинуло на усіх представників спорту в цілому. Спочатку ми тренувалися дуже мало, потім почали плавно підтримувати форму. Морально впливали і повітряні тривоги, і погані новини. Проблемою стало і те, що ми не їздили на збори, – каже легкоатлет.
– Пригадаємо про перший легкоатлетичний турнір у сезоні? Яким він був та що з нього запам’яталося найбільше?
– Я пригадую більше сам виїзд. Коли потрапив за кордон, то в перші дні було сумно і мучила совість. Я думав про те, що мої батьки залишилися у відносній небезпеці, а я виїхав туди, де немає навіть сповіщень про повітряну тривогу. Але потім я налаштувався на те, що все ж прибув не для відпочинку, а для того, щоб відстоювати честь України та Кіровоградщини на змаганнях. Перший доволі серйозний турнір World Athletics Continental Tour Gold в чеській Остраві запам’ятався титулованими учасниками. Серед них – Фемке Бол (Нідерланди) та американка Еллісон Фелікс, – каже Олег Дорощук.
– Олег поїхав автомобілем за кордон. Ми домовилися, що 29 травня він буде перетинати кордон з Польщею, адже вже 31 у нього були перші змагання в Чехії (Острава). Він на них виступив з результатом 2,18 м та посів шосте місце. Це не такий гарний результат, але цей турнір дав йому добрі рейтингові бали, які враховувалися в подальшому для участі в чемпіонатах світу та Європи. Зауважу, у перших змаганнях після підготовчого періоду Олег ніколи не показує свої перші результати. Додався і стрес. Хвилювалися і він, і я, – ділиться Геннадій Здітовецький.
– Дуже важливим для вас був Чемпіонат Світу, який відбувся в Америці. Розкажіть, будь ласка, чи складно було взагалі потрапити на цей турнір і які висновки після нього були зроблені?
– Для потрапляння на Чемпіонат Світу в Америці спортсмени мали скласти норматив, який доволі високий для Олега. Але також спортсмени мали змогу потрапити на турнір за рейтингом. Олег потрапив за рейтингом, його запросили у збірну команду для участі в чемпіонаті світу. Його виступом я задоволений, під час чемпіонату світу він показав свій особистий рекорд у стрибках на свіжому повітрі – 2,25. Далі на змаганнях в італійському Роверето він покращив свій результат до 2,27 м. Крім цього, Олег був одним з наймолодших учасників чемпіонату Світу, молодшим за нього був лише представник Ізраїлю. Тому, враховуючи те, що там змагалися дорослі і дуже досвідчені легкоатлети, я вважаю його виступ вдалим, – констатує тренер легкоатлета Геннадій Здітовецький.
– Я потрапив туди і побачив просто шалену підтримку України від Америки. Стадіон був заповнений, українську збірну дуже підтримували. Коли ми йшли у складі збірної, американці просто підходили і висловлювали нам свою співчуття та слова підтримки. Нам з Андрієм Проценком дівчина з Америки подарувала символічні значки. Це приємно. Якщо говорити про самі змагання, то для мене це дуже крутий старт, де були усі світові лідери легкої атлетики, – говорить Олег Дорощук.
– Коли дивишся виступи легкоатлетів в режимі онлайн-трансляції, дуже видно емоції легкоатлета перед та після стрибків. Як ви підтримуєте свого вихованця?
– Хвилюватися – це нормально. Думаю, що коли спортсмен не хвилюється – результату може і не бути. Під час хвилювання він мобілізується, виділяється адреналін. Взагалі Олег – спокійна людина в житті. Але на змаганнях він намагається себе розізлити, аби показати найкращий результат. Я розмовляю з ним перед змаганнями і завжди говорю про те, що на змаганнях треба показувати кращі результати, ніж під час тренування. Я говорю йому: «Олег, змагання – це відповідальність. По-перше, ти відповідаєш не тільки за себе, а за свою країну, ти виступаєш за свій рідний Кропивницький. За тебе переживають та вболівають люди, тому підводити їх не варто». І це працює, – наголошує Геннадій Здітовецький.
– Впевнена, що ваші батьки та рідні так само спостерігають за вами під час трансляцій. Як вони вас підтримують? Які слова ви чуєте, коли телефонуєте батькам після змагань?
– Перед кожним змаганням я хвилююся, адже хочеться показати гарний результат. Раніше хвилювання були сильними, і це мене навіть інколи збивало. Зараз я намагаюся нервувати менше, складаю собі умовний план, і якщо навіть щось піде не так, діяти згідно з цим планом. Думаю, що хвилювання – це норма для усіх спортсменів. Мої батьки також дивляться на мої виступи через екран моніторів, і дуже трепетно і чутливо сприймають те, що бачать під час трансляції, коли бачать протоколи. Але після змагань я завжди чую лише слова підтримки. І те, що коли сьогодні планка трохи не встояла, то наступного разу я візьму цю висоту, – ділиться Олег Дорощук.
– Хто з українських легкоатлетів та легкоатлеток для вас особисто є фаворитом цього сезону?
– Безперечно, фавориткою цього сезону є Ярослава Магучіх. Цей сезон став для неї дійсно тріумфальним. Вона стала рекордсменкою світу серед юніорів, яка була призером Олімпійських ігор, виграла зимовий Чемпіонат Світу. Вона є лідером збірної і я думаю, що ми маємо на неї рівнятися, – зазначає Геннадій Здітовецький.
– На чемпіонаті Європи у Мюнхені ви стали четвертим і були дуже близьким до трійки лідерів цього турніру. Що відчували, коли не стали призером?
– Я засмутився. Четверте місце для спортсмена досить прикре. Адже це не призова трійка, а в цілому, що восьме, що четверте місця для мене однакові. Я налаштовувався на цих змаганнях взяти висоту 2,30 м. і завоювати призове місце. Якби стрибнув на 2,30, то точно став би призером чемпіонату Європи, – коментує свій виступ спортсмен.
– Ви берете участь у змаганнях у різних умовах, не завжди добре себе почуваєте. Поділіться секретом, як ви переборюєте в собі поганий настрій або ж самопочуття?
– Як і у кожної людини, в мене буває поганий настрій. Буває відчуття, що нічого не хочеться. Але я думаю, що якщо вже я тут, то треба показати все, що можу, треба більше тренуватися. Перед кваліфікацією на чемпіонат Європи мав проблеми зі спиною. Я не міг навіть бігати, оскільки спину повністю защемило. Тож на кваліфікації я стрибав дуже обережно. Дякую лікарям, які робили все, щоб я відчував себе краще. Чесно кажучи, це перший випадок перед стартом, коли я відчуав таку біль. Я радий, що взяв участь у цьому турнірі і взагалі побував у багатьох країнах на змаганнях. Думаю, що цього сезону я отримав гарний досвід, який знадобиться мені в подальшому, – розповідає легкоатлет.
– Трохи про плани. Вже взимку буде новий сезон і нові змагання, до яких ви готуєтеся. Розкажіть, будь ласка, про них.
– Для мене лідером легкої атлетики Кіровоградщини був та залишається Олег Дорощук. Тому ми готуємо його до зимового Чемпіонату Європи. Ми плануємо там виступити, але перед цим виступити на відбіркових змаганнях, які пройдуть в Україні. На цих турнірах треба буде перемогти або ж посісти призове місце, щоб потрапити до складу збірної команди. Ми вже починаємо процес підготовки після невеликої 10-денної відпустки Олега, – пояснює тренер-викладач.
– Ще влітку я знав, що мав проводитися зимовий чемпіонат світу в приміщенні, а також чемпіонат Європи. На жаль, чемпіонат світу перенесли вдруге. Тож тепер на чемпіонат Європи маю все поставити на одну карту і викластись на повну. Звісно, перед чемпіонатом Європи необхідно взяти участь у кількох стартах і це буде підготовкою до цих змагань. Я маю надію на те, що війна закінчиться якнайшвидше перемогою України і ми всі матимемо можливість повноцінно тренуватися і змагатися, – акцентує легкоатлет.
– Про яку найбільшу перемогу ви мрієте?
– Звичайно, для мене, як для тренера та для Олега, як для легкоатлета, найбільшою перемогою буде призове місце на Олімпійських іграх. Дуже хотілося б, щоб він, якщо навіть не стане чемпіоном, то стане призером цих змагань. Мені б щиро хотілося, щоб він стояв на олімпійському п’єдесталі, представляючи Україну і щоб на його честь та на честь України підіймався український прапор, – каже Геннадій Здітовецький.
– Звісно, я мрію про олімпійську медаль, про олімпійське «золото». Я хотів би присвятити її Україні та ЗСУ, адже завдяки їм ми маємо змогу представляти свою країну на змаганнях. А ще – своїм батькам за те, що вони надали мені змогу займатися тим, що я зараз роблю, і що хочу. Вони не тягнули мене в дитинстві по різним секціям, а дали мені можливість обрати те, що сподобалося. І я їм дуже вдячний за розуміння і підтримку, – резюмує Олег Дорощук.