У нинішньому році гірники на Кіровоградщині декілька разів виходили на акції протесту з вимогами не лише погасити борги по заробітній платі, а й забезпечити створення відповідних умов для стабільного функціонування шахт “СхідГЗК”. За словами виконуючого обов’язки генерального директора “Східного гірничо-збагачувального комбінату”, уранова промисловість дійсно потребує підтримки з боку держави через, зокрема, високу собівартість сировини та, як наслідок, багатомільйонні збитки на підприємствах. Але вирішити проблему все-таки можливо.
Сьогодні, 17 серпня, голова Кіровоградської обласної ради Сергій Шульга відвідав Інгульську та Новокостянтинівську шахти й поспілкувався з їх керівним складом.
ІНГУЛЬСЬКА ШАХТА
За словами головного інженера “СхідГЗК” Віктора Пухальського, руда, яка видобувається на Кіровоградщині, перевозиться залізничним транспортом на гідрометалургійний завод у Жовтих Водах.
“Для розуміння: привозиться, скажімо, тонна видобутої сировини на ГМЗ. Після цього її подрібнюють та обробляють, в результаті чого уран із твердої фази переходить у рідку. Так отримується концентрат природного урану, який уже вважається не сировиною, а товаром”, – зауважив Віктор Пухальський.
Інгульська шахта була заснована в лютому 1967 року. Вона відпрацьовує Мічурінське і Центральне родовища урану. Рудні поклади відпрацьовуються на глибині від 160 до 420 метрів. Виробнича потужність – 470 тис. тонн руди на рік.
НОВОКОСТЯНТИНІВСЬКА ШАХТА
Ще в 1999-му році було розроблено амбітний проект, який би дозволив оптимізувати роботу Новокостянтинівської шахти й суттєво збільшити видобуток руди. Проте з його реалізацією виникли проблеми через відсутність необхідного рівня фінансування.
Новокостянтинівське родовище урану було відкрито в 1975 році. За даними оперативного перерахунку, запаси складають понад 93000 тонн урану. За запасами урану родовище найпотужніше в Європі та входить до десятки найбільших родовищ світу. Рудні поклади відпрацьовуються на глибині від 180 до 300 метрів. Проектна потужність – 1500 тис. тонн руди на рік.
Новокостянтинівська шахта вважається найбільш перспективною у структурі “СхідГЗК”. Проте для її ефективної роботи необхідно прийняти кілька важливих рішень на рівні профільного Міністерства, Кабміну та Верховної ради.
Із відповідними законодавчими напрацюваннями в.о. гендиректора “СхідГЗК” Антон Бендик ознайомив голову Кіровоградської облради Сергія Шульгу. Останній запевнив, що матиме розмову на цю тему із народними депутатами, які обиралися від Кіровоградщини.
“Підприємство “СхідГЗК” відноситься до переліку стратегічних. Проте концентрат уранооксиду, який ми виробляємо, жодного стратегічного значення для НЕКу немає. Тобто вони можуть вільно сказати: “Нам не потрібно, нас не влаштовує ціна”. Тому, поки в нас стратегічного значення не має кінцевий продукт, проблема існуватиме постійно. Ми виступаємо з ініціативою до Міністерства енергетики щодо необхідності впровадження механізму щодо відношення уроново-оксидного концентрату до категорії товарів, на які розповсюджується закон “Про державне регулювання цін” та “Про ціни й ціноутворення”. Його слід віднести до категорії стратегічно важливих товарів і надати право Міністерству економіки затверджувати мінімальну рентабельну ціну на цей товар. Тоді підприємство може бути рентабельним”, – пояснив Антон Бендик.
Це, у свою чергу, дасть можливість компенсувати збитки за минулий період і стимулюватиме подальший розвиток підприємства.
Ціна питання для початку — 100 мільйонів гривень для закінчення зведення головного стволу Новокостянтинівської шахти.
“Реалії такі, що саме вона є найбільш перспективною – запасу покладів вистачить на півстоліття. Про це теж відомо. Добудова дасть можливість наростити оберти, збільшити видобуток, знизити собівартість концентрату і в перспективі зберегти робочі місця двох інших шахт – Інгульської та Смолінської”, – повідомив на своїй сторінці у мережі Facebook Сергій Шульга.
На переконання гендиректора підприємства, лише за таких умов можливо буде говорити “про відновлення, оптимізацію та збільшення видобутку за рахунок джерел, які будуть формуватися з відрахувань”.
“Лише так підприємство можна стабілізувати й вивести на нормальний робочий рівень”, – констатував Антон Бендик.