ПульS публікує статтю у «Економічній правді» Гліба Вишлінського, виконавчого директора Центру економічної стратегії.
“Ми маємо сформувати потужний економічний тил, який допоможе забезпечувати армію та країну всім необхідним”, – заявив в одному з останніх звернень прем’єр Денис Шмигаль.
Як почуває себе українська економіка на війні, і які перспективи в нашого тилу?
Наскільки постраждав бізнес
Опитування Європейської бізнес-асоціації показало, що 42% малого та середнього бізнесу не працюють.
Очікується, що далі ситуація буде покращуватися: частина бізнесу перевезе потужності на відносно мирні території, інша – оптимізує логістичні ланцюжки.
Серед великого бізнесу найскладніша ситуація з металургійними підприємствами, які неможливо перевезти і які опинилися в областях, де ведуться активні бойові дії.
Як відреагувала гривня
З українською національною валютою не все так погано, як могло б бути, і точно не так погано, як з російським рублем.
24 лютого Національний банк зафіксував курс на рівні 29,25 грн за дол. Більш ніж три тижні за цим курсом можна продати американську валюту, яка надходить в Україну, та придбати товари критичного імпорту.
У перший тиждень війни на міжбанку залишалася експортна валютна виручка, яку компанії продавали, аби виплатити зарплату працівникам та сплатити податки. Тобто були певні надходження.
З іншого боку, у перші дні агресії майже весь імпорт був заборонений, крім короткого переліку критичних товарів.
У результаті в перші чотири дні війни Нацбанк навіть викупив з ринку 700 млн дол.
Потім перелік товарів критичного імпорту збільшувався (доповнення до урядової постанови вносилися вісім разів), і терези балансу на валютному ринку хитнулися в інший бік.
У якийсь момент Нацбанк почав продавати валюту, але лише кілька сотень мільйонів доларів з 30 млрд дол запасів. У результаті 12 березня золотовалютні резерви навіть зросли.
На чорному ринку ситуація теж не жахлива. Долар залежно від регіону можна придбати за 32,5-34 грн. Тобто девальвація гривні до долара навіть на чорному ринку не перевищує 15%, що дуже небагато за нинішніх умов.
У Росії наслідки агресії проти України набагато суттєвіші. Офіційний курс рубля до долара за перший тиждень війни зріс майже на 50% – з 80 руб за дол до майже 120 руб за дол.
Масштабні інтервенції центробанку РФ та введення зобов’язання експортерів продавати 80% валютної виручки дещо збили активність покупців, і курс опустився до 108 руб за дол. Це на офіційному ринку. На чорному долар подекуди купують по 200 руб.
Майбутнє гривні залежатиме від спроможності виробляти та постачати експортну продукцію. Поки що українські порти заблоковані російськими військовими кораблями, що унеможливлює експорт аграрної продукції.
Робота найбільших вітчизняних металургійних заводів призупинена. Детальніше про український експорт – нижче.
Як працюють банки
Напередодні військового вторгнення банківська система України перебувала в стабільному стані.
Живих грошей, тобто коштів у вигляді залишків на коррахунках і депозитних сертифікатів НБУ на рахунках у банків було більш ніж достатньо. Це дозволило системі впоратися з панічним зняттям готівки в перші дні війни.
Жоден український банк не впав, а два російські державні банки – Промінвестбанк та “донька” Сбербанку РФ – були виведені з ринку на другий день війни. Їх вкладникам гроші має повернути ФГВФО.
З 24 лютого регулятор видав банкам 125 млрд грн рефінансування і знизив тиск на гривню завдяки валютним обмеженням, що теж сприяло стабільній роботі банківської системи.
Загалом слід відзначити вкрай швидку та продуману реакцію Нацбанку. Очевидно, він готувався до війни і завчасно розробив проєкти відповідних документів. Це дозволило регулятору ухвалити потрібні рішення в перші години війни.
Безготівкові платежі з початку вторгнення відбуваються без проблем, що надзвичайно важливо. Утім, викликом є робота банків з готівкою через складність інкасації.
У найближчі роки на банки чекає бум проблемних кредитів через стрімке погіршення фінансової ситуації в багатьох позичальників, але загалом банківська система має достатній запас міцності.
Що з експортом та імпортом
Серед основних українських експортних галузей – металургія, сільське господарство та ІТ.
Металургія майже зупинилася: у Маріуполі – важкі бої, металургійні виробництва в Запоріжжі та Кривому Розі законсервували, працює лише невелика частка сектору.
Експорт майже неможливий через заблоковані Росією українські порти на Чорному та Азовському морях. Ці великі обсяги товарів металургійного виробництва ніхто ніколи не вивозив залізницею.
Аналогічна ситуація склалася з експортом зерна: порти заблоковані, а експорт залізницею дуже обмежений. Проте ключовий виклик не лише в цьому.
У 2021 році в Україні був рекордний урожай і велика його частина ще в країні. Якщо сівбу не зірвуть, у країні буде забагато зерна.
У таких умовах уряду необхідно балансувати, щоб, з одного боку, вберегти країну від голоду за найгірших сценаріїв, а з іншого – не зіпсувати зерно.
Цілком можливий експорт технічних культур, які не важливі для продовольчої безпеки.
Набагато краща ситуація з ІТ-галуззю. Вона працює і приносить в Україну валюту.
Скільки потрібно грошей для відбудови
Грошова оцінка втрат складається з вартості майна, знищеного російською армією, та недоотриманого внаслідок зупинки економіки доходу.
Залежно від тривалості та інтенсивності війни сукупні втрати України вимірюватимуться сотнями мільярдів доларів. Шмигаль уже заявив, що мова йде про 565 млрд дол.
Цю суму має компенсувати агресор, тобто російські платники податків. Долучатимуться до відбудови і західні партнери.
Найкращим для України сценарієм є отримання статусу кандидата в члени ЄС. Це відкриє доступ до європейських структурних фондів та дозволить отримувати з них фінансування на відбудову країни.
Не всі зруйновані об’єкти необхідно відбудовувати в тому вигляді, у якому вони існували до початку війни. Частина зруйнованих підприємств була застарілою. Частина зруйнованих осель не відповідала стандартам 21 століття.
Не треба відбудовувати хрущовку. Треба будувати сучасне, енергоефективне житло.
Украй важливим є повернення українців після перемоги. Якщо жінка з дитиною виїхали за кордон, а чоловік залишився тут, то в них є два шляхи: або жінка з дитиною повертаються, або чоловік покидає Україну.
Слід зробити все, щоб другий шлях обрало якомога менше сімей. Для цього потрібні міжнародні інвестиції у відбудову. Це завдання і України, і її партнерів.
Останні мають відчути частину провини за початок війни, бо намагалися умиротворити терористичну Росію, вести з нею business as usual (бізнес як завжди) попри все те, що агресор робив останні два десятиліття.