Пульс Exclusive
Різне

«Окупанти йдуть на вірну смерть». Про війну і ситуацію на фронті від заступника голови Кіровоградської облради Дмитра Лінька

Заступник голови Кіровоградської обласної ради, екс-нардеп Дмитро Лінько з перших днів війни бере участь у бойових діях. Разом з побратимами тримав оборону Гостомеля, моторошні кадри звідки облетіли всі новинні сюжети. В результаті ворожа колона була вщент розбита. Проте бойові дії в країні не стихають і за прогнозами посадовця Кіровоградської облради, який зі зброєю в руках захищає нашу землю, суспільству слід загартовувати дух.

пульS поспілкувався про війну, ситуацію на фронті, націоналізацію майна й активів зрадників (зокрема, Іллі Киви), неминучість перемоги та перспективи відбудови країни з безпосереднім учасником цієї війни – Дмитром Ліньком.

Нижче наводимо текстову версію інтерв’ю.

«Пане Дмитре, Ви з перших днів війни перебуваєте в гарячих точках. Якою зараз є ситуація на фронті?»

«На фронті знаходжусь із другого дня війни. У перший день я ще встиг взяти участь у сесії Кіровоградської обласної ради, після чого поїхав до Києва допомогти вивезти своїх друзів та рідних. Але так сталося, що всі побратими, з якими я воював у 2014-му році, одразу взяли до рук зброю. Тому я залишився і пішов воювати у напрямку Гостомеля.

Ми там кілька тижнів тримали оборону.

Зараз наш підрозділ перемістився на Лівобережжя, на межі Київської та Чернігівської областей.

За місяць війни активізація російських військ дуже сильно впала. В них величезні проблеми з постачанням, з боєприпасами, вони зупинили наступ фактично по всій лінії фронту. Але техніки в них залишається дуже багато, відтак не потрібно применшувати загрозу навколо Києва. Не знаю, як в інших містах. У Маріуполі, звичайно, ситуація набагато гірша.

Скажу, що по нашому напрямку ворог намагається утриматись на позиціях, які він захопив. Ми, в свою чергу, докладаємо зусиль вибити їх із цих позицій. Війна поступово переходить у позиційну».

«Ви публікували дійсно сильні, але моторошні відео після боїв з окупантами. Як вийшло так, що «друга армія світу» ганьбиться в Україні? І чи допоможуть їй іноземні найманці? Зсередини – що можете сказати?»

“Я спостерігав, як вони воювали в Гостомелі (та й по іншим напрямкам). У мене таке відчуття, що командири російських військових узагалі не рахують особовий склад. Вони їх посилають просто «в лоб». Але солдатам треба виконати наказ. Окупанти йдуть на вірну смерть, тому що, ймовірно, бояться в’язниці чи ще чогось. Тому вони дуже легко розбиваються нашими військовими.

Я виставляв відео з їх розбомбленою колоною в центрі Гостомеля. Таких наступів ми вже зараз не бачимо. Все-таки дуже серйозні втрати, тому бажання так наступати в них, мабуть, не залишилося.

Більше того, ми знаємо, що вони саботують зараз накази свого командування, розповідають про якісь там знищені колони українських військ, військові склади, але насправді цього не відбувається. Тобто почався тихий саботаж з боку російських військ наказів свого командування, бо будь-які їхні дії отримають серйозний спротив і призведуть просто до того, що всі разом залишаться у нашій українській землі».

«Багато хто до останнього не вірив, що повномасштабна війна в Україні таки може початися. Для Вас особисто це було несподіванкою?»

Ми готувалися до загострення. Очевидно, що останні місяць-два, коли нас чи не щодня попереджали західні партнери про можливе вторгнення, я розумів, що ця ситуація сама собою не вирішиться. Звичайно, масштабів таких мало хто міг уявити: у XXI столітті подумати, що може бути справжнє знищення, геноцид українського народу…

Справа в тому, що вони знищують абсолютно все. Їхнє завдання – це знищення української держави й українського народу. Це геноцид.

Я був шокований, що путін пішов на знищення українців, та й російського народу теж.

Вважаю, що повною мірою наша країна до цього підготовленою не була. Я зараз взяв повний мораторій на будь-яку критику влади. Можливо, Україна була недостатньо підготовленою до цієї агресії, недостатньо розгорнута була наша військова сила, щоб протистояти цьому. Але ми дуже швидко наростили силу й продовжуємо це роботи. Є абсолютне єднання всіх проукраїнських сил, ми забули про всі політичні питання. Розбиратися будемо потім – коли виб’ємо окупанта з нашої землі».

«У продовження теми єднання. Цікавою є Ваша думка з приводу курсу України в НАТО і дискусій, які виникли нещодавно в українському суспільстві з цього приводу. Наразі одні (наприклад, Ірина Геращенко) почали шукати «зраду» в можливому позаблоковому статусі України, що ймовірно, буде необхідним для переговорів. Інші ж кажуть, що робити подібні заяви зараз точно не на користь України. Ваша позиція?»

«Всі наші позиції на переговорах будуть залежати від наших військових перемог. Якщо ситуація на фронті буде на нашу користь, ми зможемо диктувати свої умови росії. Очевидно, що росія виставляє вимоги, які виконати неможливо. Вони будуть продовжувати бойові дії настільки, наскільки вистачить сил.

Тому дискутувати зараз навколо того, що каже росія, наразі взагалі не бачу сенсу. Для мене вони всі є неприйнятними. Такий рівень агресії не передбачає можливості компромісу з ворогом, бо будь-який компроміс визнаватиме правоту їх агресії. Мовляв, ми визнаємо якусь свою помилку і будемо переглядати тему позаблокового статусу.

Не наше прагнення курсу в ЄС і НАТО стало приводом російської агресії. Це сталося, тому що на чолі росії – антинародний диктаторський режим, який хоче війни і хоче смерті.

Ми можемо тисячу разів змінювати Конституцію, але їх мета – це знищення України. Чи підемо ми на такий «компроміс» і знищимо свою державність заради того, щоб перестали стріляти? Ні, ми будемо захищатися. Звільнити наші території в перемовинах поки що не бачу можливим. Якщо ситуація на фронті буде потужно змінюватись на нашу користь, тоді ворог буде поступатися своїми вимогами.

«Важливо, щоб і українське суспільство уникало зараз між собою будь-яких чвар».

«Коли заходиш у Facebook, починає здаватися, що розгортаються якісь сварки. Я останній час менше користуюсь соцмережами. В житті все набагато простіше, тут політичних чвар немає. Українці зараз набагато об’єднаніші. Тому не потрібно дуже сильно занурюватися в політичні дискусії в соціальних мережах».

«Ситуація з Іллею Кивою, погрозами в Ваш бік і його квартирою в Конча-Заспі, яку ви знайшли. Кива на «1 канале» заявляв, що цієї нерухомості в нього немає. Чи дійсно її націоналізують? І чи необхідно напрацьовувати механізми націоналізації майна таких зрадників, як Кива?»

По темі: “Заступник голови Кіровоградської облради знайшов майно нардепа Киви й закликає його націоналізувати”.

Знайомий з ним ще з кінця 2014-го року. Це людина, яка готова продати свою рідну матір заради грошей і власної вигоди. Він, мабуть, сам розуміє, що є потворою і зрадником.

Ми абсолютно випадково, до речі, знайшли цю квартиру. Нам про це сказала людина, яка її продавала Киві. Оформляв документально все він, безумовно, не на себе. Це величезна квартира в Конча-Заспі.

Думаю, що все майно Киви, Рабіновича, Медведчука і їм подібних потрібно націоналізовувати. Зараз величезна кількість біженців, яким немає де жити. У Генпрокуратури й ДБР для цього є всі інструменти, вони знайдуть підтримку цим діям у суспільстві.

До речі, активісти знайшли майно Киви в Іспанії. Ідеться про віллу. І в Полтаві в нього вистачає нерухомості. Він встиг накрасти багато українських грошей. Та й російських рублів у нього, мабуть, вдосталь.

У правоохоронних органів є всі можливості, щоб швидко вирішувати ці справи, оголошувати зрадників у міжнародний розшук. Нехай сидять у своїй Костромі й п’ють там «бояришнік». Вони мають бути ізольовані в рашці, а не гуляти по світу й насолоджуватись життям.

«Дмитре, чи багатьох знайомих, яких не бачили протягом кількох попередніх років, зустріли на фронті?»

«Так, дуже багато. Всі, хто воювали у 2014-му році, пішли воювати і зараз. Бачив багатьох комбатів, які після 2014-го потрапили до парламенту. Абсолютно випадково зустрів, наприклад, Володимира Парасюка.

Знаю, що багато хто воює, але просто не змогли пересіктися».

«Питання, яке, хвилює всіх – коли закінчиться війна та якими будуть наслідки для України й Росії?»

«Хотілося б бути, звісно, оптимістом і сказати, що обстріли зменшаться найближчим часом. Спад поступово буде відбуватися. Але війна закінчиться тільки тоді, коли ми звільнимо свої території. Для цього нам потрібно бути витривалими і готуватись до того, що це повною мірою не станеться через місяць-два, навіть через пів року.

Економічні втрати для України катастрофічні. Повністю ми ще цього не відчули, але все попереду. Тому слід зберігати ось цей дух патріотизму і єднання. Маємо його тримати і далі.

«Переконаний, що перемога обов’язково буде за Україною. Але навряд чи це буде виглядати так, що ми «будемо гнати окупантів (умовно) до Москви». Росіяни можуть спробувати заморозити війну на окремих українських територіях. Як суспільству це сприймати, адже всі чекають блискавичної перемоги? До чого готуватися людям?»

«Всім раджу (у тому числі, друзям і рідним з Кропивницького) починати звикати жити і працювати за нинішніх умов. Потрібно виходити на роботу, відкривати свій бізнес та, зрештою, звикати до сирен повітряної тривоги. Але нам потрібно з цим жити. В стані завмирання довго прожити ми не зможемо.
Час, все-таки, грає на нашу користь, і ми все одно виграємо. Якщо ми будемо витривалими і готовими до війни і економічно, і військово, і політично, і дипломатично на тривалий час – ми переможемо!

Навіть у найбільш хоробрих можуть з’являтися думки про втому. Треба забезпечувати безпеку своїм рідним. Працювати так само важливо, як і воювати. Тож слід жити таким життям, яким воно є, і гартувати дух!

«Дякую за цікаву розмову. Солдатського фарту Вам!»